або як пластуни допомагають Львову
Волонтер авто в АТО
Пластова домівка У Львові виховала чи не з десяток поколінь свідомих і активних громадян. Вчора вони ще були малими дітками, які бавились в різні ігри, зараз вони стараються зробити нашу країну кращою, впроваджуючи власні ідеї і задуми. Кожна їхня справа є великою і потрібною для маленького львівського суспільства.
1
Як автівки почали потрапляти на Схід
Коли я зустріла свого героя, то побачила на власні очі частинку того, як відбувається передача автівки до АТО. Микита Васильченко завжди возить запчастини на "Нову пошту" на Кульпарківській і відправляє до Миколаєва. Хлопці-вантажники його вже знають і пускають без черги. Діяльність розпочав у червні 2014 року, коли всім було небайдуже і кожен хотів чимось допомогти. У їхньому випадку це була необхідність поїхати на Волинь оглянути там машини, купити і відвезти в Київ, а з Києва на фронт. Хлопці погнали 3 машини, які призначались для "Айдару", пізніше до їхнього пригону на передову разом із караваном долучився Віктор Гурняк, пластун.
Кожна машина для мене проект, тому що її потрібно знайти, притягнути, офіційно всі документи позакривати, доставити на Схід, а перед тим вона має пройти ще техогляд. Це проект, який складається з 5-ти етапів. І кожного разу він реалізовується по-іншому, тому що стабільності нема ніякої.
Микита Васильченко
волонтер
"Миротворці України" долучилась до постачання більш як 150 -170 машин в тій чи іншій мірі.
Волонтерська організація не має прив'язки до всеукраїнськості, вона зареєстворована в Києві, але голова організації – житомирянин, інша активістка – з Бердянська, є кияни, є львів'яни.
Синхронізатор
В нас досить грамотно побудована організація роботи. Є люди, які відповідають за доставку автівок по Україні, є люди, які відповідають за купівлю пошук і огляд у замовника, є ті, що відповідають за сервіс. І є ті, що керують тим всім процесом і з'єднують між собою ланки. Тому я не відганяю машини на схід, як правило не їжджу по машини в Європу. Я виключно координую роботу людей. Мені скидають список автомобілів, які підходять під параметри, я вибираю, які нам підходять, а інші їдуть і оглядають, потім погоджуємо чи берем чи ні. Після того я організовую процес на кордоні. Це є більш менеджерська робота.
При всьому бажанні кататися по Європі чи по Україні, я мушу залишатися на одному місці, щоб координувати між собою ті всі кроки. От власне ті всі організаторські моменти - це все є швидше заслуга Пластова.
2
Ватага Бурлаків
Микита каже, що в Пласті через тебе проходить великий контингент різних-різних людей: є серед них мудаки і є класні люди. За 15 років пластування викристалізовується колектив найкращих людей, найнадійніших. Навіть якщо життя не дає пластунам точок перетину і вони можуть довгий час не спілкуватися, але вони знають: в разі необхідності "пацани" приїдуть і зроблять свою справу.



Не зовсім коректно робити з мене активного пластуна, тим не менш Пласт встановив мене як особистість,як людину мене сформував. Це грамотне середовище правильних людей, в якому ти варишся. І звідти не потрібно щось тягнути. Просто треба бути частиною його і віддавати щось від себе. Це така циркуляція. Якщо ти відчуваєш, що тобі організація дала і ти віддав організації, тоді все правильно спрацювало.
Микита Васильченко
Пластун
В юнацтві Микита пластував в курені "Орликів", а зараз - у "Ватазі Бурлаків"
В 11 років тато купив мені книжку; переклад Бейдена Пауела "Велика гра", але його видання було десь 1917 року. Стара така книжа, написана такою давньоруською мовою. Я її прочитав. А тоді мене цікавили скаути. Я не знав,що є пластуни у Львові,я думав що це все скаути. Тато проїжджав на Шептицких повз станицю і залишив контакти.
Воювати – це не найбільше, що може зробити пластун. Діяльності вистачає в тилу.
Пласт не кричить і не б'є себе в груди, за те, що робить. Пласт виховав тих людей, які творять ту всю діяльність. Просто це люди, які не можуть стояти осторонь, які є небайдужі до долі своєї країни, які хочуть і знають, що їм потрібно робити, щоб зробити країну кращою. Це є свідомість, яка є пробуджена в будь-якому пластні чи пластунці.

3
Активність людей зменшилась до нуля станом на сьогодні в порівнянні з початком,коли будь-які потреби можна буде виконати дуже швидко,завдяки тому,що люди переймались. Людей в першу чергу турбує їхній добробут, тому вони й переймаються. Вони розміють що ризику дя них є вже значно менше, тому вони можуть дозволити і не допомагати. Впав інтерес до війни - це є нормально, це передбачалось з самого початку.
Це не є якась провина людей, це не є якийсь недолік, це абсолютно закономірний процес, адже люди втомились від того всього, люди звикли, що в країні йде війна, що бійці перейшли давно вже у формат статистичних даних, тому ніхто не плаче, сльози не пускає, через то, що хтось загинув на фронті, виключно коли це стосується близьких і знайомих.
Зараз складна ситуація, і я не знаю, що відбувається в країні. Я знаю, що багато чого треба ще зробити. Єдине, що потрібно зараз мати – це терпіння, багато терпіння для того, щоб подолати ті всі труднощі і перейти на якісно новий рівень.
Ми мусимо не зупинятись і ми мусимо бути собою і не зломити своїх присяг,в кого які б вони не були. Ми маємо залишатись людьми міцними і тоді подолаємо зло.
Микита
Христина Христофорова
© 2014 All Rights Reserves
Facebook | land@scape.eu
Made on
Tilda